Гаврилюк Руслан Борисович

Гаврилюк Руслан Борисович

Експерт з екологічної політики та охорони довкілля

Народився 22 вересня 1977 року в Калинівка Вінницької області.

З 1994 по 1999 рр. навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на геологічному факультеті, і в 1999 році отримав ступінь магістра гідрогеології та інженерної геології.

З 1999 по 2002 рр. навчання в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка,геологічний факультет. У 2002 році отримав науковий ступінь кандидат геологічних наук, спеціальність «гідрогеологія».З 2002 року обіймав посади молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, а на даний час виконуючого обов’язки вченого секретаря відділу охорони підземних вод Інституту геологічних наук Національної Академії Наук України.

З 2005 року по теперішній час завідуючий Лабораторією нафтохімічних досліджень геологічного середовища Інституту геологічних наук Національної Академії Наук України.

Руслан Гаврилюк автор більш ніж 55 наукових публікацій, брав участь у більш ніж 30 наукових та науково-практичних конференціях, симпозіумах, в тому числі міжнародних (Україна, Росія, Білорусь. Угорщина, Бразилія).

Окрім цього, Руслан Гаврилюк активно займається науково-виробничою та громадською діяльністю:

З 2002 року по теперішній час приймає участь у виконанні державних наукових тем НАН України за тематикою нафтохімічного забруднення довкілля.

З 2005 по 2008 рр. відповідальний виконавець 2-х тем за грантами Президії НАН України за тематикою впливу військових об’єктів на довкілля.

Відповідальний виконавець більше 20 наукових звітів за результатами еколого-геологічного обстежень техногенно забруднених об’єктів (у тому числі, військових аеродромів, баз зберігання паливно-мастильних матеріалів та компонентів ракетного палива, ділянок зберігання ядерної зброї, складів паливно-мастильних матеріалів та ін.);

У 2003 році брав участь у розробці «Методики обстеження еколого-геологічного стану військових об’єктів» та «Методичних рекомендацій по обстеженню еколого-геологічного стану територій військових аеродромів».

З 2005 по 2008 рр. займався розробкою робочих проектів ліквідації нафтохімічного забруднення на території військових аеродромів та Державного дендропарку «Олександрія».

З 2013 по 2015 рр. відповідальний виконавець міжнародного проекту в рамках програми співробітництва Україна–НАТО в сфері науки та охорони довкілля «Проведення природо відновлюваних робіт з локалізації та ліквідації нафтохімічного забруднення на території резервного парку військової частини А2788, м. Київ».

З 2009 по 2011 рр. займався розробкою розділів Оцінки впливів на навколишнє середовище Проектів будівництва об’єктів відновлювальної енергетики (впливи на геологічне середовище): Південноукраїнської вітроенергетичної станції, Вітроенергетичної станції «Сонячна Долина», Покровської вітроенергетичної станції, Тилігульської вітроенергетичної станції.

З 2012 по 2014 рр. проводив дослідження впливів будівництва малих та міні ГЕС у Карпатському регіоні на довкілля,дослідження екологічних ризиків видобутку вуглеводнів із нетрадиційних джерел (сланцевий газ, газ ущільнених порід) та дослідження проблем поводження та управління відходами промислових об’єктів, відповідальний виконавець Програм управління відходами для підприємств гірничої та металургійної компанії «Казахмис», Казахстан.

Член Громадського об’єднання «Срібна Чайка».

У 2014 році член Громадської ради при ДСНС України, заступних голови експертної комісії, член комісії оперативного реагування на надзвичайні ситуації.

З червня по вересень 2015 року був радником Віце-Прем’єр-Міністра України на громадських засадах з екологічних питань.

У грудні 2015 року став експертом Інституту реформ та розвитку Києва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *